Зайці

Українське слово «заєць» походить від прасл. *zаjęсь.

Зайці живуть поодинці або парами. На відміну від кроликів, зайці не риють нір, а споруджують гнізда в невеликих ямках. Зайченята народжуються розвиненими, з хутром і розплющеними очима, і мати залишається з ними всього 5-6 днів, а потім лише іноді відвідує їх, через що багато зайченят гине від ворогів. Зір зайців слабкий, нюх добрий, слухчудовий; беззахисність стосовно численних ворогів (людина, хижі ссавці і птахи) робить їх украй боязливими; проте, переконавшись у своїй безпеці, зайці стають іноді украй зухвалими.

Навесні самці запекло змагаються за самок: встають на задні лапи і б'ють один одного передніми. При цьому вони сміливішають, і тоді їх часто можна побачити.

На території України поширені два види:

• Заєць сірий, або заєць європейський, або русак (Lepus europaeus) — відносно звичайний,
• Заєць білий, або заєць-білик, або біляк (Lepus timidus) — рідкісний в межах України.

Обидва ці види є традиційними об'єктами полювання і у більшості регіонів — головними з них. У зв'язку з малою чисельністю в Україні зайця білого цей вид внесено до Червоної книги України, проте в зимовий час, коли проводяться полювання, ці два види слабко розрізняються у польових умовах.